Порядок подання та розгляд заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Центр практичної психології Харківської академії неперервної освіти

 

 

   

 

«Недопущення булінгу в дитячих колективах»
Мало хто з батьківзнає про булінгчистикається з цимявищем в дитячому садку. Але ж де берутьвитоки комплекс жертвиабо потреба агресіїстосовноінших? Чому і як дитинадошкільноговікустає жертвою булінгу? Щоозначаєцейтермін, хтоможеспровокуватибулінг в закладі дошкільної освіти (ЗДО) та як змінюєтьсяповедінкадитини?
Булінг (від англ. tobull — переслідувати) - свідомаагресивнаповедінкаоднієїдитиниабогрупидітейстосовноіншої. Булінг у закладі дошкільної освіти можепроявлятися як тиск: психологічний чифізичний. Часто дітизастосовують і фізичний, і психологічнийтиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиттяпід час ігор.
Хтопровокуєбулінг в дитсадку?Булінгсереддітей старшого дошкільноговіку в ЗДО можутьспровокуватидорослі. Діти старшого дошкільноговікуодразусприймаютьставленняавторитетнихдорослих до інших і берутьцеставлення за зразок.
Вони починаютьцькуватидитинучидітей, якщо:
виховательабопомічниквихователя:
– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі
– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки
– глузує із зовнішнього вигляду дитини
– образливо висловлюється про дитину чи її батьків
– проявляє огиду щодо фізичних або фізіологічних особливостей дитини;
батьки або члени сім’ї:
– б'ють та ображають дитину вдома
– принижують дитину у присутності інших дітей
– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини
– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Як змынюєтьсяповедінкадитинипід час булінгу в ЗДО?
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщораніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепертакадитина:
вдома:
– не хоче одягатися вранці
– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка
– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше
– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт
– не контактує з однолітками у дворі
– грає наодинці в парку
в дитячому садку:
– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо
– усамітнюється при будь-якій нагоді
– часто губить свої іграшки або речі
– бруднить чи псує одяг
– грає поламаними іграшками
– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі
– не має друзів у групі.
Чомудітистаютьжертвами булінгу?
Психологи визначаютьдекількаосновних причин:
Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм (самозакоханість) надмірну відкритість, зверхність.
Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгустаютьдіти,яких дома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитинузвиклижаліти - нещасна, хвора, росте без батька...  Дитячий  садок — каталізатордомашніх проблем. Тож, якщодитиназвиклаотримуватибільшеуваги до себе, поблажливістьбатьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створюватинавколо себе таку ж атмосферу і в ЗДО.
Атмосфера в групі.Буваютьколективи, створенісамостійноабо руками педагога, в яких є дитина-агресор. Вона свідомошукаєслабшого, використовуєйого як грушу для биття, вирівнюючисвійпсихологічний стан.
 
Щоробити батькам?
 У першучергузаспокойтесь, і тількипісляцього починайте розмову з дитиною.
  • Дайте відчути, щоВи поруч, готовіпідтримати та допомогти, вислухати та захистити.
  • Запевнітьдитину, щоВи не звинувачуєтеїї у тому, щовідбувається, і вона можеговоритивідверто.
  • Пам’ятайте, щодитиніможе бути неприємноговорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
  • Спробуйтез’ясувати все, щозможете, проте не повторюйтеті ж самізапитання по декількаразів, допитуючись.
  • Запропонуйтеподумати, якідіїдопоможутьдитиніпочуватися у більшійбезпеці зараз (наприклад, побути певний час ближче до дорослих і не відвідувати  поки що ЗДОтощо).
  • Розкажітьдитині, щонемаєнічого поганого у тому, щобповідомити про агресивнуповедінкудорослим (педагогам чи батькам).
  • Спитайте, яка саме ваша допомога буде кориснадитині, вислухайтеуважно. МожливоВи запропонуєтесвійваріант. Цедопоможерозробитиспільнустратегіюзмін.
  • Пам’ятайте, щоситуаціїфізичногонасилляпотребуютьнегайноговтручання з боку батьків та спілкування з педагогм закладу.
  • Спільно з дитиною шукайте новіспособиреагування на ситуаціюбулінгу.
  • Важливоусвідомити, чомусамедитинапотрапила у ситуаціюбулінгу. Рекомендуємо з цимзвернутися до дитячого психолога.
  • Підтримайте свою дитину у налагодженнідружніхстосунків з однолітками.
  • Пояснітьдитині, щозмінибудутьвідбуватисяпоступово, проте весь цей час вона можерозраховувати на вашу підтримку.
Література:
  1. Козлова А.В., Дешеулина Р.П. Работа ДОУ с семьей: Методическиерекомендации. – М.: ТЦ Сфера, 2007. – 112 с.
  2. Диагностикапсихическихсостоянийдетейдошкольноговозраста: Учеб. – метод. Пособие , Сост С.В. Велиева. – СПб.: Речь, 2005. – с. 91 – 92.

 

Пропонуємо вашій увазі такі посилання:

ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД

та КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ ЩОДО ТЕМИ АНТИБУЛІНГУ:

https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/protidiya-bulingu/korisni-posilannya-shodo-temi-antibulingu

Розміщені на сайтах  Міністерства освіти і науки України, Національної академії педагогічних наук України"

 

 

«Протидія булінгу в ЗДО»

 

Булінг – це будь-яка агресивна поведінка однієї людини чи групи людей, які не є родичами жертви, що повторюється неодноразово або має очевидні передумови для повторення. Булінг– це залякування, фізичний або психологічний терор, спрямований на те, щоб викликати в іншого страх і тим самим підпорядкувати його собі. Булінг- це регулярна негативна поведінка одного працівника по відношенню до іншого або до цілої групи його колег,або однієї дитини до іншої. Він включає різні прискіпування через дрібниці, часто зовсім необґрунтовані, негативну оцінку роботи або відмова від будь-якої оцінки, прагнення ізолювати працівника або групи працівників від інших, розпускання брудних чуток. На наш погляд, всі ці визначення у повному обсязі виражають сутність булінгу, а висвітлюють лише деякі його аспекти. Ми прийшли до висновку, що булінгом можна вважати умисне, що не спрямоване на самозахист і не санкціоноване нормативно-правовими актами держави, тривале ( або таке, що повторюється) фізичне або психологічне насильство з боку індивіда або групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) до індивіда, і що відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою.
     Булінг (bullying, від анг. Bully– хуліган, забіяка, задира, грубіян) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Визначають булінг як тривалий процес свідомого фізичного і /або психологічного жорстокого ставлення, з боку одної особи або окремої групи до інших.

     Види булінгу: фізичний, вербальний, прихований.

Фізичний булінг проявляється у вигляді таких дій, як удари, підніжки, щипки. Цей вид насильства більш характерний для хлопчиків, які частіше схильні до прояву фізичної агресії.

Вербальний (психологічний): образи, погрози, непристойні епітети соціального, расистського, релігійного характеру або інші принизливі висловлювання щодо жертви.

Прихований булінг не завжди легко розпізнати. Це поширення пліток, брехня або звинувачення, спрямовані на те, щоб зруйнувати або похитнути соціальні зв’язки людини. Цей вид булінгу більш характерний для дівчат. Вважається, що вони оцінюють соціальні взаємини як пріоритетні, тому їх агресія більше спрямована на соціальне ізолювання жертви.

Незважаючи на різноманітність форм булінгу, всі вони мають загальні характерні риси:
– упередженість і агресивність дій, спрямованих проти жертви;
– дисбаланс статусів кривдника і жертви, який може проявлятися у різному соціальному становищі, фізичних, фізіологічних, фінансових можливостях, культурній, релігійній або расовій належності;
– розуміння ймовірності повторення таких ситуацій;
– гостра емоційна реакція жертви на прояви булінгу.

Типи булінгу пов’язані з соціальним статусом жертви: аутсайдерство вихованця у закладі дошкільної освіти проявляється актами насильства або цькування, а також її неприйняттям та ігноруванням.

Умілий провокатор постарається інтерпретувати негативно будь-яку реакцію. Якщо жертва залишиться пасивною, то буде звинувачена в небажанні відповідати. Якщо жертва відповість, то відповідь буде перекривлено і оголошено хамством або брехнею. Таким чином, створюється привід для нового обвинувачення. Наступного разу, під час зустрічі з жертвою, провокатор використовує привід знову, і жертва опиняється у пастці. Отже, механізмом втягування є провокація, особливо, якщо йдеться про фізичну форму цькування і вербальних переслідувань. Цей прийом може використовуватись і для обґрунтування ізоляції людини.

Ініціаторами цькування також можуть бути такі діти, які:

– мріють бути лідерами у групі;
– бажають перебувати у центрі уваги;
– впевнені у своїй перевазі над жертвою;
– не визнають компромісів;
– агресивні, які самостверджується у цькуванні жертви;

– мають слабкий рівень самоконтролю.

 «Спільники» булерів найчастіше такі діти, які:

– бояться бути на місці жертви;

– цінують свої відносини з лідером;

– не вміють співпереживати і співчувати іншим;
– не мають власної ініціативи;
– сприймають цькування як розвагу;
– мають жорстоких батьків;
– виховуються у неблагополучних сім’ях й відчули насильство від старших членів родини.

Необхідно підкреслити, що будь-яка дитина може стати об’єктом для насильницьких дій.
Також жертвами булінгу можуть стати діти, які:
– вірять, що заслуговують ролі жертви, і пасивно очікують насильства від переслідувачів;
– страждають від самотності;

– походять із соціально-неблагополучних сімей;
– зазнають фізичного насильства вдома;
– страждають від комплексу неповноцінності;
– не вірять, що педагоги їх захистять;
– не вважають себе значущою частиною свого колективу;

Діяльність щодо запобігання булінгу. Принципи організації роботи у закладі дошкільної освіти.

Психолого-педагогічна діяльність, спрямована на профілактику і подолання булінгу. Системності– робота організовується з урахуванням інтересів вихованців та залученням усіх учасників освітнього процесу: адміністрації, педагогів, вихованців.

Технології, правила, процедури і прийоми роботи з зупинення булінгу у навчальному закладі.
Перший етап протидії насиллю у навчальному закладі – організація ефективної роботивихователя, щодо запобігання булінгу.
Другий етап– здійснення заходів, спрямованих безпосередньо проти булінга. Ці заходи реалізуються лише після успішного налагодження стосунків між вихователями та вихованцями.

Отже, робота з подоланню булінгу складається з:
 профілактичної роботи з вихованцями;
 роботи з батьками;
 надання спеціальної допомоги учасникам булінгу.
     Однією з можливих форм роботи, що спрямована на профілактику насильства у навчальному закладі, може бути арт-терапія: вивчення літературних творів, ілюстрація, інсценування. Моделювання альтернативного варіанту розвитку подій.

Арт-терапевтичні методи запобігання булінгу.

     Для профілактики булінгу можна використовувати літературні твори, де висвітлюються проблеми цькування або споріднені з ними. У процесі обговорення прочитаного серед вихованців виникає співпереживання і розуміння почуттів героїв. Для кожної вікової групи можна підібрати книжки, під час обговорення яких, вони зможуть ідентифікувати себе з героями, котрі відчувають страждання. В літературі на цю тему, часто є персонажі, які, незважаючи на небезпеку, що загрожує їм, відновлюють порядок і справедливість. Такий персонаж стає поруч з тим, кому погано, і разом вони протистоять несправедливості.

 

 

Погода у Харкові на тиждень