Психічне здоров'я

Як знизити стрес дорослому і дитині - стор. 2

Як правильно критикувати дитину - стор. 3

Консультація для батьків "Агресивність та її прояви у житті дитини" - стор. 4

Як підтримувати міцний зв'язок із дитиною у психотравмуючих обставинах - стор. 5

Менше критикуйте - стор. 6

Що добре, а що погано - стор. 7

Ці подарунки дитина збереже на все життя - стор. 8

Гра "Хапайка" - стор. 9

Пам'ятка для батьків: "У час воєнної небезпеки" - стор. 10

Конфлікти між дітьми - стор. 11

Рекомендації вихователям: "Як грамотно спілкуватися з дитиною" - стор. 12

Поради батькам: "Повертаємось до дитсадка" - стор. 13

Пам'ятка для батьків щодо виховання самостійності дошкільників - стор. 14

Рекомендації батькам щодо підготовки дитини до школи - стор. 15

Як запобігти "несподіванкам" у поведінці дітей уже в дошкільному віці - стор. 16

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь і дідусів - стор. 17

Адаптація дитини до садка - стор. 18

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи - стор. 19

Поради батькам щодо зняття в дітей психологічного напруження - стор. 20

Притча про Маму - стор. 21

Тези, які допомагають зрозуміти деякі моменти становлення особистості дитини - стор. 22

Психологічні казки для дошкільнят - стор. 23

Конфлікти між дітьми

У дошкільному віці діти активно вчаться взаємодіяти з навколишнім світом, в тому числі і спілкуватися з однолітками. А це неминуче веде до виникнення перших конфліктів. Як вихователю ЗДО запобігати і вирішувати суперечки між дітьми?

Причини виникнення конфліктів між дошкільнятами

До сварок між дітьми зазвичай призводять:

* різні руйнування: наприклад, одна дитина вдарила вежу з кубиків, яку побудував інший, і вежа розвалилася;

* іграшки, ігрові атрибути та інші речі, які дітям не вдалося поділити або які одна дитина забирає в іншої;

* різні погляди дітей на вибір спільної гри, визначення її сюжету, ігрових ситуацій, персонажів, їх дій, розподіл ролей;

* суперечки про правильність ігрових дій.

Причини конфліктних ситуацій залежать від віку. У 2-3 роки діти найчастіше сваряться через іграшки, які не вийшло поділити, із-за зламаних споруд. У цьому віці малюки проходять черговий етап становлення особистості - на деякий час стають власниками і дуже гостро переживають зазіхання на «свої» речі. При цьому повноцінно висловлювати емоції словами діти поки ще не вміють. Тому конфлікти зазвичай вирішуються за допомогою фізичної сили, плачу і залучення дорослих.

До 4-5 років діти в дитячому садку починають все активніше взаємодіяти один з одним. На перше місце виходять суперечки через вибір спільних ігор, бажання або небажання грати разом.

У старшому дошкільному віці приводи для конфліктів стають ще різноманітніше - у малюків можуть бути різні погляди на правила і сюжет гри, розподіл ролей, поведінку гравців.

Через яких дітей найчастіше відбуваються конфлікти в дитячому садку?

У будь-якому дошкільному закладі є діти, у яких або через яких найчастіше відбуваються конфліктні ситуації. У них можуть бути різні моделі поведінки:

* Агресивний – нервується, коли його не слухають, задирає оточуючих.

* Скаржник – завжди знаходить привід для невдоволення і висловлює його.

* Мовчун – поводиться спокійно, мало говорить, тому іншим дітям і вихователю складно зрозуміти, чого він хоче.

* Надпоступливий – погоджується з усіма.

* Всезнайка – вважає, що тільки він знає, як і що робити.

* Нерішучий – довго приймає рішення, боїться помилки.

* Максималіст – хоче все і прямо зараз.

* Потайний – затаює образи і може помститися кривдникові, коли той вже забув про свій проступок.

* Брехун – поширює неправдиву або неперевірену інформацію, перекладає свої проступки на інших.

Діти, в дошкільному закладі, прагнуть до спілкування з однолітками, але не вміють цього робити через особливості характеру, виховання, тому і виникають між ними суперечки. Багато з них за допомогою суперечок і сварок намагаються самоствердитися в колективі.

 Як запобігати конфлікти дітей в дитячому закладі?

 Мета вихователя в профілактиці конфліктів – пояснити дітям, що в спілкуванні з оточуючими потрібно вміти домовлятися, висловлювати свою точку зору і вислуховувати чужу. Для цього в рамках виховної роботи потрібно:

* Встановити в групі правила поведінки: не штовхатися, не битися, не використовувати образливі прізвиська, не віднімати один у одного іграшки, питати дозволу, якщо хочеш взяти чужу річ і т. д.

* Розмовляти про реальні або вигадані конфліктні ситуації, підводячи дітей до аналізу – питати, через що сталася сварка, як би вони відчували себе на місці кожного учасника, як можна примиритися. Опис реальних конфліктів, які були в групі, потрібно будувати так, як ніби вони сталися з іншими дітьми.

* Влаштовувати сюжетно-рольові ігри, що показують приклади правильної і неправильної поведінки в конфліктних ситуаціях. Також можна використовувати для цього казки, мультфільми.

* Заохочувати дітей, які намагаються уникати конфліктів, вміють коректно поводитися.

* Пояснювати дітям, що будь-яку ситуацію можна вирішити шляхом розмови, не вдаючись до допомоги вихователя.

Якщо вихователь бачить що назріває в групі конфлікт, можна постаратися його запобігти, наприклад, звести ситуацію до жарту або відвернути дітей від об'єкта спору.

Далеко не всі конфліктні ситуації між дітьми вимагають втручання дорослих. Невеликі сварки зазвичай вирішуються самі собою. Вони вкрай важливі для соціалізації, вчать дітей самостійного вирішення конфліктів, здатності знаходити компроміс.

Якщо ж конфлікт серйозний, вихователю потрібно не просто закликати дітей до порядку. Він повинен стати посередником у суперечці і вирішити його одним із способів:

* знайти компроміс, який задовольнить всіх учасників конфлікту;

* частково або повністю усунути причину сварки;

* змінити цілі конфліктуючих;

* досягти угоди щодо конфліктного питання.

       Якщо конфлікт супроводжується сльозами і агресією, дітей потрібно спочатку розвести в різні         сторони і заспокоїти, і лише потім намагатися з'ясувати причини сварки і знайти шляхи її                 вирішення. Потрібно вислухати думку кожного з учасників сварки. Після того, як буде                     досягнутий компроміс, варто закріпити отриманий урок – запитати дітей, чи зрозуміли, через           що виник конфлікт, як вони будуть діяти, якщо ситуація повториться.

 Рекомендації вихователям

«Як грамотно спілкуватися з дитиною»

1. Демонструйте кращі зразки своєї поведінки, випромінюйте добро і любов. Ваш внесок у розвиток дитини безцінний – ваше ставлення до світу знайде відображення у її інтересах, судженнях, цінностях.
2. Якщо ви хочете поговорити з дитиною, присядьте чи нахилиться до рівня дитини, встановіть зоровий контакт; якщо потрібно – покладіть свої руки дитині на плечі, або на спину між лопатками та поставте дитині запитання.
3. Частіше використовуйте «Я-повідомлення», таким чином даючи дітям зрозуміти: їхні поведінку, реакції дорослі обмежують не взагалі, а лише зараз, і на те є певні причини. Наприклад: «Прошу зараз голосно не розмовляти, бо це заважає дітям гратися».
4.  Якщо ви бачили, що дитина не зрозуміла вашої пропозиції – попросить її повторити вашу фразу.
5.  При спілкуванні враховуйте вік і досвід цієї дитини, а не свій власний.
6. Говорить з дитиною спокійним голосом, змінюю тембр голосу в залежності від обставин.
7.  Деяким дітям одну і ту ж фразу потрібно повторити декілька разів.
8. Намагайтеся створювати і підтримувати позитивну атмосферу, дбайте про «збереження обличчя» кожного. Підтримки  та захисту потребує насамперед той, кому в цей момент гірше. Тому інколи варто поспівчувати й винуватцеві конфлікту, підтримати його.

Пам'ятка для батьків  щодо виховання самостійності дошкільників

Рекомендації батькам щодо підготовки дитини до школи

Шановні батьки!

 Наближається дуже важливий і хвилюючий для Вас і Вашої дитини момент – дитина  піде в перший клас. Наш колектив, зокрема адміністрація, вихователі, пед. працівники, одним із головних завдань вважає підготовку дітей до навчання в школі. Ми виховуємо самостійність, працьовитість, уміння жити в колективі, розвиваємо мовлення, логічне мислення, пам'ять, уяву. За півроку до школи надаємо батькам низку інформаційних матеріалів.

Діти вважаються готовими до школи, коли вони:

• Мають добре фізичне здоров'я ;
• Самостійні;
•  Мають бажання працювати;
• Вміють дружити, перебувати в колективі;
• Виявляють вольові принципи: доводити почате до кінця, не відволікатись від справи, яка не подобається, але потрібна. Слід пам′ятати, що увага дитини залишається стійкою протягом 20 – 30 хвилин;
• Мають перші математичні уявлення про число, час, геометричні фігури, величину;
• Володіють олівцем, ручкою, фломастером, тобто вміють акуратно розфарбовувати і елементарно «писати»;
• Мають гарну звуковимову та вміють висловлювати свої думки;
• Розрізняють голосні та приголосні звуки, виділяють кількість складів та звуків у слові, що є основою підготовки дитини до письма та читання;
• Вміють логічно мислити.

На жаль, деякі батьки  готовність до школи визначають лише знанням літер та цифр, вмінням їх писати та читати на свій розсуд. Такі батьки хочуть, щоб їхні діти читали і розв’язували складні задачі уже в дошкільному віці. Це часто суперечить здоровому глуздові, віковим особливостям кожної дитини.

Такі прохання займатись грамотою та арифметикою у великому обсязі можуть завдати непоправної шкоди здоров′ю дітей, формування інтересу у дитини до книги й до школи.

Як запобігти «несподіванкам» у поведінці дітей уже в дошкільному віці

Поради батькам

       Ми живемо в епоху криз та соціальних змін. Так чи інакше в одних і тих же обставинах люди ведуть і відчувають себе по-різному. Що ж дозволяє людині проявляти життєстійкість ? Що дає їй сили для душевного комфорту навіть у складних ситуаціях? Як допомогти дитині уже з дитинства знаходити опору в самому собі? Звичайно, дитина безпомічна. Але ми, дорослі,  просто зобов’язані навчати цьому дітей, давати їм впевненість у своїх силах, віру в те, що зі складних ситуацій завжди є вихід.

   Сьогодні в інформаційному просторі з’являється немало інформації про суїцидальні ігри, небезпечні знайомства, тощо. Але ж дитина, яка відчуває душевний комфорт, має довірливі стосунки зі своїми близькими, відчуває їх підтримку, прийняття в любій ситуації, навряд чи буде шукати собі такі ігри.

   Звичайно, є категорія дітей, яка підлягає особливій увазі вже в дошкільному дитинстві. Перш за все, в цю групу входять діти тривожні, замкнені, сором’язливі. Вони найчастіше не помітні в групах, вони слухняні і охоче виконують прохання знайомого дорослого. Такими дітьми керують більш активні однолітки. Багато дорослих вважає таких дітей добре вихованими і слухняними, в той час, як внутрішньо такі діти дуже скуті і почувають дискомфорт під час спілкування з незнайомими людьми. Незважаючи на зовнішню бездушність, сором’язливі,  тривожні та замкнені діти переживають таку ж бурю емоцій, як і інші діти. Але вони не можуть їх проявити, відреагувати зовні. Це сприяє тому, що діти «киплять» усередині, ніби виливають агресію на себе (з’являються невротичні прояви: тики,пощипування, нав’язливі рухи тощо). Тому дуже важливо звернути увагу на таку  поведінку дітей і запобігти її розвитку. Адже дитина в дошкільному віці  проводить більшість часу з дорослими. А такі думки типу «переросте» , «моя дитина нормальна» можуть призвести до того, що не проявляючи себе зовні, у майбутньому дитина-підліток буде шукати захисту в тенетах Інтернету або ж на вулиці.

Отже, підсумовуючи сказане вище, враховуючи кількість небезпек для наших дітей, щоб не трапилось біди в майбутньому, слід налагодити і підтримувати довірливі стосунки з дітьми, що виражаються в безумовному прийнятті і любові до своїх дітей, тобто не за щось або за якихось умов, а не дивлячись ні на що. Слідкуйте за поведінкою своїх дітей, спілкуйтеся з ними. А помітивши будь-які насторожуючі вас факти не соромтеся звернутись по допомогу психолога!

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь і дідусів

1. Шановні батьки! Пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва слухати і бути людиною.

 2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли і чому кожен із нас у ньому має робити.

 3. Мої ручки маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

4. Мої почуття ще недозрілі — прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

 5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

 6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

 7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання лише відповідно до ваших очікувань.

 8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатися й поводитися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Тому вчіть мене, будь ласка, найкращого.

 9. Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати одне одному в цьому безмежному світі.

 10. Я хочу відчувати вашу безмежну любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але обережно, аби ваша любов не перетворилась на милиці, що заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Адаптація дитини до садка

Заклади дошкільної освіти першими відкривають перед дитиною світ соціально-суспільного життя. Дитячий садок (разом із родиною) бере на себе функції виховання та формування особистості.

Початок відвідування дитиною закладу дошкільної освіти – дуже напружений період, який вимагає від неї перебудови всіх уявлень і стосунків з оточуючими людьми, включення її в нову соціальну ситуацію. Процес адаптації до нових умов через низку обставин: вікових особливостей, стану здоров'я, типу нервової системи, стилю виховання, розвитку ігрових, комунікативних навичок тощо - у різних дітей відбувається по-різному. Одні діти легко налагоджують контакти з дітьми і дорослими, пристосовуються до нових вимог, режиму; процес адаптації у них проходить легко й безболісно. У інших зміна соціальних стосунків, умов існування викликають значні труднощі, дитина стає неспокійною, примхливою, замкнутою, тощо. Порушується емоційна рівновага, травмується психіка.

Щоб процес пристосування дитини до нових умов пройшов максимально безболісно, необхідно підготувати її до цього. За кілька тижнів, до того як дитина почне відвідувати дитячий садок, доцільно змінити перебування з нею батьків, спробувати наблизити режим дитини вдома до режима дитячого закладу, який вона має відвідувати.

Не слід з першого ж дня залишати дитину у дитячому садку до вечора, тривалість перебування її в новому колективі має становити півтори-дві з половиною години на день і поступово збільшуватись. Краще в перші дні приводити дитину лише на прогулянки, оскільки така ситуація звична для неї, їй легше зорієнтуватися в ній, познайомитись із дітьми та вихователями.

Але слід пам’ятати про таку особливість дітей, яку можна назвати «зараження емоціями»: почне плакати одна дитина, її «підтримає» інша; дитина, яка щойно почала відвідувати дошкільний заклад, може стати свідком плачу і негативних емоцій інших дітей під час прощання з батьками. Немає сенсу говорити про те, як така ситуація вплине на її настрій. Тому бажано приводити дитину до дитячого садка в другій половині дня, на вечірню прогулянку. Тоді можна звернути її увагу на те, як батьки приходять по дітей, як вони радісно зустрічаються, як діти прощаються одне з одним, домовляються про завтрашню прогулянку. Такий позитивний досвід значно полегшує процес адаптації.

Важливу роль у звиканні до нових умов відіграє інтимізація предметів, можливість принестиз собою свої іграшки. Завдяки цьому в дитини підтримується фон упевненості; улюблена знайома іграшка допомагає відвернути увагу від прощання.

Здатність почуватись комфортно за відсутності близьких дорослих залежить передусім від психологічного віку дитини. Спочатку дитина пов’язана с матір’ю міцними узами залежності: вона тулиться до мами, вимагає, щоб та завжди була поруч, грається спокійно тільки в її присутності, періодично перевіряє, чи на місці її «зона безпеки».

Адаптаційні труднощі можуть виникати і в досить врівноважених та емоційно благополучних дітей внаслідок їхньої ригідності. Таким дітям надто важко змінювати ритм і спосіб життя. Їх доцільно починати готувати до дитячого садка заздалегідь.

Як батьки можуть допомогти своїй дитині в період адаптації до ЗДО

1. По можливості розширювати коло спілкування дитини, допомогти йому подолати страх перед незнайомими людьми, звертати увагу дитини на дії і поведінку сторонніх людей, висловлювати позитивне ставлення до них.

2. Допомогти дитині розібратися в іграшках: використовувати сюжетний показ, спільні дії, залучати дитину в гру.

3. Розвивати наслідування в діях: «політаємо, як горобчики, пострибаємо, як зайчики».

4. Вчити звертатися до іншого людині, ділитися іграшкою, жаліти плаче.

5. Не висловлювати жалю про те, що доводиться віддавати дитину в дитячому саду.

6. Привчати до самообслуговування, заохочувати спроби самостійних дій.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є уважне й лагідне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її  внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини до школи все ж можна дати деякі рекомендації:

* Повірте в унікальність та неповторність Вашої дитини, в те, що вона дитина неповторна,  не схожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

* Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

* Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

* Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її  на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

* Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

* Пильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише основні) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь установлених заборон і дозволів.

* Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтеся впливати на дитину проханнями – це найбільш ефективний спосіб. У випадку непокори необхідно переконатися, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що зазвичай достатньо ефективно. І лише у випадку, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання, яке повинне відповідати вчинку, крім того, дитина має розуміти, за що її покарали. Важливо пам’ятатити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками міра.

Пам'ятайте:

*    Покарання – це моральний замах на здоров'я дитини  - фізичне і психічне.

*    Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого.

*    Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

*    Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінку перегорнуто. Про старі гріхи - ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

*    Хоч би що  трапилось, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

*    Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.

*    Не забувайте:  ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.

*    Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує на осуд, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Існує термін "шкільна фобія", тобто страх у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Таке трапляється, коли дитина хвороблива, тоді, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюючи в  неї "навчальну фобію". У дитини виникає невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про  створення для дитини ситуації з гарантованим успіхом. Можливо, це потребуватиме від батьків певної зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Лікарі-педіатри відзначають різке зростання в дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Те, що є буденним для дорослого, може спричинити  стрес у дитини, якщо дорослий не може або не бажає створювати для ще незміцнілого організму спеціального режиму. Сучасна література і практичний досвід психологів указує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями. Все це не минає безслідно – у дитини з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник їхніх сварок, у  дитини можуть з'явитися невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. Якщо дитина не готова до цієї зміни, школа для неї перетворюється на пекло і малий школяр поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Поради батькам щодо зняття в дітей психологічного напруження

У “шкільному” житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють у конфлікти.

Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку (як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.

Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.

1. Глибоке дихання

Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Видихнути трохи повільніше,  до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень - здоров'я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, позбавляючись  хворобливості та хвилювання.

2. Фізичні навантаження

Найкращим  способом зняття нервового напруження є  фізичні навантаження - фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.

3. Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Учені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.

4. Живопис

Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.

5. Художнє слово

Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.

6. Театр

Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.

7. Позитивні емоції

З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: "Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров'я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.

8. Музика

Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.

9. Спілкування з природою

Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій - відпочиньте з нею серед природи.

(Матеріали для бесід  дібрано за порадами В.І.Шахненка).

10. Гра

Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників,  оскільки це діяльність, без  якої  дитина шести років нормально жити і розвиватись не може. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість  забезпечити  необхідні для розгортання справжньої гри умови. Йдеться про ініціативу, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування. Тому  батькам  учнів першого класу доцільно подбати про те, щоб у вільний від шкільних занять час діти достатньо гралися.  Чим більший вибір ігор, тим  легше  розкрити  індивідуальні  можливості  й обдарування кожної  дитини, створити оптимальні умови для її  повноцінного розвитку. 

Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, поведінку уявних персонажів, їхнє  ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми,  на чуттєвому рівні прилучається до культури  середовища,  що її оточує. Другий фактор, яким  зумовлюється виховний вплив творчих ігор, – реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості,   засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.

Тези, які допомогають зрозуміти деякі моменти становлення особистості дитини

Становлення дитячої особистості

Коли дитину оточує критика, вона звикає засуджувати.

Коли дитину оточує ворожість, вона звикає воювати.

Коли дитину оточують насмішки, вона стає сором’язливою.

Коли дитина живе з почуттям сорому, вона набуває комплексу вини.

Коли дитина живе в атмосфері толерантності, вона вчиться бути терпимою.

Коли дитина живе в атмосфері підтримки, вона вчиться бути впевненою в собі.

Коли дитина живе в атмосфері чесності, вона вчиться справедливості.

Коли дитину хвалять, вона вчиться цінувати інших.

Коли дитина живе в атмосфері безпеки, вона вчиться довіряти іншим.

Коли дитина живе в атмосфері схвалення, вона вчиться любити себе.

Коли дитина живе в атмосфері прийняття, доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.